Нагірна проповідь (Матвія, глави з 5 по 7)
Глава 5 (Номери віршів збережено)
Збереження душевного спокою в лихолітті завдяки християнській надії
«Побачивши собор людей, він піднявся на гору. Коли він сів, до нього підійшли його учні, 2 і він почав учити їх, кажучи:
3 «Щасливі ті, хто усвідомлює свої духовні потреби, бо їм належить небесне Царство.
4 «Щасливі ті, хто тужить, бо вони будуть утішені.
5 «Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю.
6 «Щасливі ті, хто голодує і прагне праведності, бо вони наситяться.
7 «Щасливі милосердні, бо до них буде виявлено милосердя.
8 «Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9 «Щасливі ті, хто примиряє людей, бо вони будуть названі синами Бога» (Матвія 5:1–9).
Ми повинні використовувати свої розумові здібності, щоб скеровувати погляд у майбутнє за допомогою радості, яку дає надія, що є частиною плоду святого духу: «Натомість плід духу — це любов, радість, мир, терпеливість, добрість, милосердя, віра, лагідність, самовладання. Проти цього немає закону» (Галатам 5:22, 23). У Біблії записано, що небесний Батько — щасливий Бог і що християнин проповідує «славну благу звістку щасливого Бога» (1 Тимофія 1:11). У той час як ця система речей занурена у глибоку духовну темряву, ми повинні бути джерелами світла завдяки благій звістці, якою ми ділимося, а також завдяки радості нашої надії, яку ми хочемо випромінювати на інших: «Ви — світло для світу. Не може сховатись місто, розташоване на горі. Запалений світильник ставлять не під посудину, а на підставку, і він світить усім у домі. Так само ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки та прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:14–16). Нехай радість, яку дає Бог, буде нашою міцністю: «Не сумуйте, бо радість *Єгови (YHWH) — ваша твердиня» (Неемії 8:10).
- YHWH — це тетраграмматон, чотири літери Божого імені. У перекладі Біблії («Перекладі нового світу») це ім’я з’являється у формі вимови «Єгова», яка повсюдно використовується протягом століть. Ця вимова містить дві неточності: вставку звуку «Й» або «I» замість «Й» чи «Y» на початку (у французькій мові це літера J), та літери «В», що відповідає «W», яка насправді вимовляється як «У» або «оу» (а не «В»). Точна вимова Тетраграмматона — YeHou(W)aH, Єховах. Менш точна вимова «Єгова» збережена у використовуваному перекладі Біблії, так само як і менш точна вимова імені «Ісус» (яке насправді вимовляється як Єшуа або Єшуа), оскільки вони найбільш відомі читачам.
Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить небесное Царство
«10 Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить небесне Царство.
11 Щасливі ви, коли через мене люди зневажають та переслідують вас і зводять на вас усілякі наклепи. 12 Радійте й ликуйте, бо велика ваша нагорода на небесах. Адже так само вони переслідували пророків, які були до вас» (Матвія 5:10–12).
Ісус Христос черпав сили для стійкості перед лицем випробувань у радості від надії, яка чекала на нього попереду. Дуже важливо черпати енергію для підтримки нашої стійкості в «радості» нашої надії на вічне життя, яка чекає на нас попереду. Що стосується наших випробувань, Ісус Христос сказав вирішувати проблеми по мірі їх надходження день за днем (Матвія 6:33, 34). Застосування цього принципу допоможе нам найкращим чином розподіляти ментальну та емоційну енергію для вирішення повсякденних проблем. Ісус Христос застерігає від надмірного, навіть хворобливого передчуття проблем або випробувань, які можуть захаращувати наш розум і породжувати гнітючі почуття страху та жаху, що в кінцевому підсумку може позбавити нас усієї духовної енергії (Порівняйте з Марка 4:18, 19). Дуже важливо радіти надії, щоб мати можливість витерпіти до кінця та отримати виконання нашої християнської надії на вічне життя: «Радійте й ликуйте, бо велика ваша нагорода на небесах» (Матвія 5:12).
Учень може врятувати безліч людських життів через служіння Слова
«13 Ви — сіль для землі. Але якщо сіль утратить силу, як зробити її знову солоною? Вона вже ні на що не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
14 Ви — світло для світу. Не може сховатись місто, розташоване на горі. 15 Запалений світильник ставлять не під містку посудину, а на підставку, і він світить усім у домі. 16 Так само ваше світло нехай світить перед людьми, щоб они бачили ваші добрі вчинки та прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13–16).
Проповідь і навчання Слову Бога — це засоби для того, щоб сіяло духовне світло, яке дає твердий орієнтир у житті посеред цього духовно затьмареного світу. Грецьке слово, перекладене як «проповідувати», — це «κηρύσσω» (kēryssō) (Симфонія Стронга: «сповіщати як громадський глашатай» (G2784)). Проповідь — це публічне проголошення. Навіть якщо проповідь є простим навчанням, що поширюється публічно, її не слід плутати з педагогічним навчанням основних істин Біблії, згаданих у Матвія 28:20, де Ісус Христос просить своїх учнів навчати новохрещених людей з метою дати їм добре біблійне підґрунтя: «навчаючи їх дотримуватися всього, що я вам наказав» (Матвія 28:20) (навчаючи їх: διδάσκω (didasko) «навчати» (Симфонія Стронга «To teach» (G1321)).
Ми можемо взяти два простих біблійних приклади, які показують різницю між простотою проповідуваної звістки (часто вираженої однією простою фразою) та навчанням у формі промови. Проповідь: «З того часу Ісус почав проповідувати (kēryssō) і говорити: „Покайтеся, бо небесне Царство наблизилось“» (Матвія 4:17). У Луки 10:9, коли Ісус Христос посилає 70 своїх учнів проповідувати попереду себе, він дає їм точно таку ж дуже просту тему для проголошення: «Царство Бога наблизилось до вас».
Навчання у формі промови: «Побачивши собор людей, він піднявся на гору. Коли він сів, до нього підійшли його учні, і він почав учити (didasko) їх, кажучи» (Матвія 5:1, 2). Таким чином, Нагірна проповідь — це не просто публічне проголошення, а біблійне педагогічне навчання у формі публічної промови (в даному випадку вона тривала близько півгодини).
Однак Іисус Христос використав вираз «добрі вчинки». Це духовне світло повинно сіяти через нашу зразкову християнську поведінку.
Будемо підражати Ісусу Христу у вірності в усьому
«17 Не думайте, що я прийшов скасувати Закон чи Пророків. Я прийшов не скасувати, а виконати. 18 Істинно кажу вам: скоріше зникнуть небо і земля, ніж зникне бодай одна найменша літера чи одна риска літери із Закону і не виконається все. 19 Отже, хто порушить одну з цих найменших заповідей і навчить того самого людей, той буде названий „найменшим“ у небесному Царстві. А хто буде виконувати їх і навчати їм, той буде названий „великим“ у небесному Царстві. 20 Кажу вам: якщо ваша праведність не перевершить праведність книжників і фарисеїв, ви ні в якому разі не ввійдете в небесне Царство» (Матвія 5:17–20).
Ісус Христос виконав Закон, даний Мойсею. Християни не перебувають під Законом Мойсея. Ісус Христос — це кінець Закону Мойсея: «Кінець Закону — Христос, до праведності кожного, хто виявляє віру» (Римлянам 10:4). Проте Ісус Христос закликає нас бути вірними в малому: «Вірний у найменшому вірний і в багато чому, а неправедний у найменшому неправедний і в багато чому» (Луки 16:10).
Дуже важливо пройнятися Божим поглядом на крадіжку та брехню. Коли Адам і Єва згрішили під впливом диявольської спокуси, мала місце брехня диявола та крадіжка Адамом і Євою плоду, що належав Богу (Буття, глава 3). У зв’язку з цим біблійним розповіддю Ісус Христос пов’язав брехню диявола з убивством: «Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Він був убивцею від початку і не встояв у істині, бо в ньому немає істини. Коли він говорить брехню, він говорить те, що йому властиво, бо він брехун і батько брехні» (Іоанна 8:44). Через цю брехню диявола гріх увійшов у світ за допомогою непослуху першої людини, Адама. В результаті смерть духовно та генетично поширилася на все його потомство (Римлянам 5:12; 6:23). Щоб вирішити цю ситуацію, яка здавалася безвихідною для всього людства, Бог Єгова, Батько, повинен був віддати на смерть як викупну жертву свого улюбленого Сина Ісуса Христа (Єгошуа Месію), щоб урятувати людство (Іоанна 3:16, 36).
У цій перспективі ми краще розуміємо слова Ісуса Христа, коли він пов’язує брехню з убивством у випадку з дияволом, а також у випадку з земними дітьми Сатани, які постійно шукали можливості вбити його (Іоанна 5:18; 7:1). Іноді кажуть, що буває «маленька» брехня та «велика» брехня. Проблема в тому, що «необхідність» брехні та шкала її серйозності часто встановлюються самими брехунами. Однак, повертаючись до важливої думки, необхідно дізнатися точку зору Бога з цього приводу з біблійних розповідей. Проста заява Христа показує, що встановлювати таку шкалу серйозності по-людськи помилково: «Вірний у найменшому вірний і в багато чому, а неправедний у найменшому неправедний і в багато чому» (Луки 16:10). Це можна проілюструвати прикладом Ананія та його дружини Сапфіри, які продали своє майно, щоб віддати гроші християнській громаді за часів апостолів. Однак розповідь повідомляє нам, що вони приховали частину грошей від продажу для себе, при цьому запевняючи апостолів, що віддали все. В результаті Бог віддав їх на смерть за таку брехню (Дії 5:1–11). Біблійний висновок простий: брехня може мати катастрофічні наслідки не тільки для жертв, але й для самих брехунів.
Ісус Христос заборонив убивство, ненависть та образи
«21 Ви чули, що стародавнім було сказано: „Не вбивай. Хто ж уб’є, підлягає суду“. 22 А я кажу вам, що кожен, хто продовжує гніватися на свого брата, підлягає суду. Хто скаже своєму братові презрительне слово, підлягає верховному суду, а хто скаже: „Нікчемний дурню!“, підлягає вогняній геєні» (Матвія 5:21, 22).
Під час свого арешту, який призвів його до смерті, Исус Христос заборонив використовувати зброю, навіть для захисту його самого чи його справи: «Тоді Ісус сказав йому: „Поверни свій меч на місце, бо всі, хто візьмуть меч, від меча і загинуть“» (Матвія 26:52). Убивство заборонене як з особистих причин, так і з міркувань релігійного чи державного патріотизму. Ця заява Христа є нагадуванням про те, що написано в пророцтві Ісаї: «Вони перекують свої мечі на лемеші і списи на серпи. Народ не підніме меча на народ, і більше не будуть учитися воювати» (Ісая 2:4).
Більше не вчитися воювати, очевидно, насамперед мається на увазі відмова від занять бойовими мистецтвами або єдиноборствами, навіть якщо вони забарвлені релігійною пропагандою про те, що це робиться в «оборонних» цілях. Перетворення людського тіла на «оборонну зброю» може швидко перетворити його на «наступальну зброю», яка може поранити або вбити… Християни не повинні впиватися жорстокими спортивними видовищами або фільмами, що прославляють невиправдане насильство. Це абсолютно відразливо в очах Бога Єгови: «Єгова досліджує як праведного, так і нечестивого, і того, хто любить насильство, щиро ненавидить Його душа» (Псалом 11:5).
Вираз «вогняна геєна», використаний Ісусом Христом, має абсолютно точне значення знищення або смерті без можливості воскресіння. Де знаходилася Геєнна? Вона знаходилася на південь від Єрусалима, за міськими стінами. Це було просто міське звалище Єрусалима, що існувало за часів Ісуса Христа, яке називалося долиною Еннома (Ге Хінном) або геєнною. Туди скидали і там спалювали міське сміття, а також трупи тварин і страчених злочинців, які вважалися недостойними поховання (і навіть, у колективному біблійному уявленні, недостойними воскресіння: «Ослячим похованням він буде похований — його проволочуть і викинуть за ворота Єрусалима» (Єремії 22:19)).
Переклад Біблії латинською мовою створив плутанину в розумінні стану мертвих. Як ми побачили, слід проводити різницю між єврейським словом «Шеол» та грецьким «Гадес», з одного боку, та «геєнною» — з іншого. У деяких перекладах Біблії ці три слова були перекладені латинським за походженням словом «пекло» (infernus). Це створило плутанину в розумінні слова геєнна, перетворивши його на небіблійне вчення про існування вогняного пекла.
Ісус Христос використовував слово «геєнна» або «вогняна геєнна» як реальне і відоме всім його сучасникам місце, щоб проілюструвати вічний суд і ідею знищення без можливості воскресіння, знамениту другу смерть. Цікаво відзначити, че в своїй Нагірній проповіді Ісус Христос тричі згадав це місце, не обов’язково уточнюючи його значення. Чому? Просто тому, що навіть у Галілеї, за 100 км на північ від Єрусалима, це місце знищення було дуже добре відоме і не потребувало ні опису, ні пояснення (Матвія 5:22, 29, 30). Геєнна асоціюється з невгасимим вогнем, чому? З тієї очевидної причини, що таке місце поблизу міста представляло б небезпеку для здоров’я більшості жителів, якби воно не підтримувалося постійним вогнем на основі сірки для більш швидкого розкладання всіх міських відходів (Марка 9:47, 48).
Добрі стосунки з Богом залежать від наших стосунків з ближніми, від уміння правильно загладжувати особисті конфлікти
«23 Отже, якщо ти принесеш свій дар до жертовника і там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе, 24 залиш свій дар там перед жертовником і йди. Спочатку примирися зі своїм братом і потім, повернувшись, принеси свій дар.
25 Швидше налагоджуй справи зі своїм обвинувачем, поки ти ще з ним на шляху [до суду], щоб обвинувач не передав тебе судді, а суддя — судовому виконавцю і тебе не кинули в в’язницю. 26 Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останньої монетки, що має найнезначнішу цінність» (Матвія 5:23–26).
Ісус Христос сказав, що краще владнати проблему з ближнім до того, як молитися Богу. Ісус Христос пояснив, що для того, щоб мати добрі стосунки з Богом, ми повинні мати добрі стосунки зі своїм ближнім. Ми повинні якомога швидше вирішувати наші проблеми з ближніми. Особливо якщо ми згрішили проти них.
Також у цій главі Ісус Христос сказав любити наших ворогів (Матвія 5:38–48). Дієслово «любити» в даному контексті слід розуміти в сенсі розумної любові, не обов’язково заснованої на емоційній прив’язаності к нашому ворогові. Наприклад, коли людина ображає нас або погано з нами поводиться, любов, заснована на біблійних принципах, утримає нас від того, щоб відповідати образою на образу чи ненавистю на ненависть. Таким чином, порочне коло взаємної ненависті буде розірване доброчесним колом, про яке просив Ісус Христос: відповідати на ненависть нашого ворога самовладанням, любов’ю, заснованою на благопристойності, хороших манерах, хорошому вихованні та здоровому глузді (Галатам 5:22, 23 «Плод святого духу»). Такий образ дій може спонукати його змінити своє ставлення до нас.
Мотиви дій (хороші чи погані) важливі так само, як і самі дії (хороші чи погані)
«Ви чули, що було сказано: „Не перелюбствуй“. 28 А я кажу вам, що кожен, хто продовжує дивитися на жінку, розпалюючись до неї пристрастю, вже вчинив з нею перелюб у своєму серці. 29 Якщо твоє праве око стає для тебе причиною спотикання, вирви його і викинь від себе. Адже тобі краще втратити один з твоїх членів, ніж якщо все твоє тіло буде кинуте в геєнну. 30 І якщо твоя права рука стає для тебе причиною спотикання, відсічи її і викинь від себе. Адже тобі краще втратити один з твоїх членів, ніж якщо все твоє тіло вирушить у геєнну» (Матвія 5:27–30).
Символічне серце являє собою духовний внутрішній світ людини, що складається з роздумів, супроводжуваних словами та діями (хорошими чи поганими). Ісус Христос добре пояснив, що робить людину чистою чи нечистою в залежності від стану її серця: «А те, що виходить з уст, виходить із серця, це й оскверняє людину. Наприклад, із серця виходять злі думки, убивства, перелюби, блуд, крадіжки, неправдиві свідчення, хула. Це оскверняє людину» (Матвія 15:18–20). В даному випадку Ісус Христос описує людину в стані духовного необрізання, з її «крайньою плоттю серця», з її злими думками, які роблять її нечистою перед Богом і непридатною для життя (дивіться Приповістей 4:23). «Добра людина з доброї скарбниці виносить добре, а лиха людина з лихої скарбниці виносить лихе» (Матвія 12:35). У першій частині своєї заяви Ісус Христос описує людину з духовно обрізаним серцем.
Точка зору Ісуса Христа на розлучення та повторний шлюб
«31 Було також сказано: „Хто розлучається зі своєю дружиною, нехай дасть їй свідоцтво про розлучення“. 32 А я кажу вам, що кожен, хто розлучається зі своєю дружиною не через блуд, наражає її на небезпеку стати перелюбницею, і хто одружується з розлученою жінкою, чинить перелюб» (Матвія 5:31, 32).
«І підійшли до нього фарисеї з наміром спокусити його і сказали: „Чи законно людині розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?“ У відповідь він сказав: „Хіба ви не читали, що Той, хто створив їх з самого початку, створив їх чоловіком і жінкою і сказав: ‚Тому чоловік залишить батька і матір і приліпиться до своєї дружини, і двоє будуть однією плоттю‘? Так що їх уже не двоє, але вони — одна плоть. Отже, що Бог спряг одним ярмом, того людина нехай не розділяє“. Вони сказали йому: „Чому ж тоді Мойсей наказав давати свідоцтво про розлучення і розлучатися з нею?“ Він сказав їм: „Мойсей, через жорстокосердя вашого, поступився вам правом розлучатися з вашими дружинами, але з самого початку так не було. Я кажу вам: хто розлучається зі своєю дружиною не через блуд і одружується з іншою, той чинить перелюб“» (Матвія 19:3–9).
Таким чином, розлучення та повторний шлюб дозволені лише через блуд (fornication), тобто сексуальні стосунки, які засуджує Біблія, такі як перелюб (після вступу в шлюб), гомосексуалізм та інші збочені сексуальні практики. Шлюбні узи розриваються смертю чоловіка або дружини та блудом, зазвичай перелюбом. Звичайно, у випадку перелюбу розлучення не відбувається автоматично. Постраждала сторона може простити. В цьому випадку за взаємною згодою подружнє життя може відновитися. В такій ситуації раніше постраждала сторона біблійно не зможе змінити своє рішення в майбутньому (і якби це сталося за відсутності нового факту перелюбу, вона не змогла б знову вступити в шлюб). Якщо ж відбувається повторне порушення з явним фактом перелюбу, і цього разу постраждала сторона не прощає, вона може розлучитися і вступити в повторний шлюб. Ті, хто будує підступні плани вдатися до перелюбу або до маніпуляцій, щоб наразити свого партнера на перелюб (наприклад, влаштовуючи сексуальний бойкот без будь-якої поважної причини, щоб підштовхнути іншого до помилки) заради розірвання священних уз шлюбу, розраховуючи потім на Боже милосердя та прощення, глибоко помиляються: «Шлюб у всіх нехай шанується і ложе нехай не оскверняється, бо Бог розсудить блудників і перелюбників» (Євреїв 13:4).
Повага до даного слова через говоріння істини
«33 Ви також чули, що стародавнім було сказано: „Не порушуй клятви, але виконуй перед Єговою свої обітниці“. 34 А я кажу вам: не кляніться зовсім: ні небом, бо воно — престол Бога; 35 ні землею, бо вона — підніжжя його ніг; ні Єрусалимом, бо він — місто великого Царя. 36 І своєю головою не клянися, бо не можеш зробити жодну волосину білою чи чорною. 37 Нехай ваше слово Так означає „Так“, а Ні — „Ні“, а що понад це, — від злого» (Матвія 5:33–37).
Повага до даного слова показує, що ми повинні говорити правду. Написано: «Не брешіть один одному, бо ви скинули з себе стару особистість з її вчинками» (Колоссянам 3:9).
Ми повинні бути миролюбними людьми, які люблять мир, і миротворцями, які сприяють миру
«38 Ви чули, що сказано: „Око за око і зуб за зуб“. 39 А я кажу вам: не протився злому. Але хто вдарить тебе в праву щоку, підстав йому й іншу. 40 І хто захоче судитися з тобою і взяти твою сорочку, залиш йому й верхній одяг. 41 І хто з тих, хто має владу, змусить тебе пройти одну милю, йди з ним дві. 42 Просителю в тебе дай, і від того, хто хоче позичити в тебе без відсотків, не відвертайся» (Матвія 5:38–42).
Під час свого арешту Ісус Христос заборонив використовувати зброю, навіть для захисту себе чи своєї справи: „Поверни свій меч на місце, бо всі, хто візьмуть меч, від меча і загинуть“ (Матвія 26:52). Убивство заборонене як з особистих причин, так і з міркувань релігійного чи державного патріотизму. Ця заява Христа є нагадуванням про те, що написано в пророцтві Ісаї: «Вони перекують свої мечі на лемеші і списи на серпи. Народ не підніме меча на народ, і більше не будуть учитися воевать» (Ісая 2:4).
Більше не вчитися воювати, очевидно, насамперед мається на увазі відмова від занять бойовими мистецтвами або єдиноборствами, навіть якщо вони забарвлені релігійною пропагандою про те, що це робиться в «оборонних» цілях. Перетворення людського тіла на «оборонну зброю» може швидко перетворити його на «наступальну зброю», яка може поранити або вбити… Християни не повинні впиватися жорстокими спортивними видовищами або фільмами, що прославляють насильство. Це абсолютно відразливо в очах Бога Єгови: «Єгова досліджує як праведного, так і нечестивого, і того, хто любить насильство, щиро ненавидить Його душа» (Псалом 11:5).
Будьте досконалі, як досконалий ваш небесний Батько, у вияві любові до ближнього
«43 Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього і ненавидь свого ворога“. 44 А я кажу вам: продовжуйте любити своїх ворогів і молитися за тих, хто переслідує вас, 45 щоб вам виявитися синами вашого Батька, який на небесах, бо він наказує своєму сонцю сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних. 46 Адже якщо ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Хіба не те саме роблять і збирачі податків? 47 І якщо ви вітаєте тільки своїх братів, що незвичайного робите? Хіба не так само чинять і люди з інших народів? 48 Отже, будьте досконалі, як досконалий ваш небесний Батько» (Матвія 5:43–48).
Дієслово «любить» в даному контексте слід розуміти в сенсі розумної любові, не обов’язково заснованої на емоційній прив’язаності к нашому ворогові. Наприклад, когда людина ображає нас або погано з нами поводиться, любов, заснована на біблійних принципах, утримає нас від того, щоб відповідати образою на образу чи ненавистю на ненависть. Таким чином, порочне коло взаємної ненависті буде розірване доброчесним колом, про яке просив Ісус Христос: відповідати на ненависть нашого ворога самовладанням, любов’ю, заснованою на благопристойності, хороших манерах, хорошому вихованні та здоровому глузді (Галатам 5:22, 23 «Плод святого духа»). Такий образ дій може спонукати його змінити своє ставлення до нас.
Глава 6
Будемо служити Богу з смиренням, скромністю та розсудливістю, на славу Бога
«Пильнуйте, не виставляйте свою праведність перед людьми, щоб вони вас помітили, інакше не буде вам нагороди від вашого Батька, який на небесах. 2 Отже, коли даєш дари милосердя, не труби перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб їх прославляли люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують усю свою нагороду. 3 У тебе ж, коли даєш дари милосердя, нехай ліва рука не знає, що робить права, 4 щоб твої дари милосердя були таємними. Тоді твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі. (…) 16 Коли постите, не приймайте похмурого вигляду, як лицеміри, бо вони приймають понурий вигляд, щоб показати людям, що постять. Істинно кажу вам: вони вже отримують усю свою нагороду. 17 Ти ж, коли постиш, помаж голову олією і умий обличчя, 18 щоб показати, що постиш, не людям, а твоєму Батькові, який утаємничений. Тоді твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі» (Матвія 6:1–4, 16–18).
Ісус Христос попереджає людину, яка працює заради власної слави, щоб пожинати визнання з боку людей за свої справи, що її нагородою буде лише марнославство людської слави, дуже короткої та примарної, і ніякої нагороди від Бога вона не отримає. Небесний Батько винагороджує тільки тих людей, які скромно ходять з Ним: «Було сказано тобі, о людино, що добре. І чого Єгова вимагає від тебе? Тільки того, щоб ти чинив справедливо, любив доброту і скромно ходив зі своїм Богом» (Михей 6:8). Нагорода від Бога за наші добрі справи, вчинені потай від людей, вічна.
Згадаємо, що сказав Ісус Христос на початку своєї Нагірної проповіді: його учні — світло для світу, і добрі справи, які вони роблять, повинні прославляти його Батька (Матвія 5:14–16). Тому давайте дбати про те, щоб заслуга за наші добрі вчинки завжди поверталася до Бога: «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи робите щось інше, усе робіть на славу Бога» (1 Коринфянам 10:31).
Ісус Христос учить нас, як молитися його Небесному Батькові
«5 І коли молитеся, не будьте як лицеміри, бо вони люблять молитися стоячи в синагогах і на кутах головних вулиць, щоб їх бачили люди. Істинно кажу вам: они вже отримують усю свою нагороду. 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату і, закривши двері, помолися твоєму Батькові, який утаємничений. Тоді твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі. 7 Коли молитеся, не повторюйте одне й те саме, як люди з інших народів, бо вони думають, що будуть почуті завдяки багатослів’ю. 8 Не уподібнюйтеся їм, бо Бог, ваш Батько, знає, у чому ви маєте потребу, ще до того, як ви попросите його» (Матвія 6:5–8).
Це просто нагадування про першу з десяти заповідей: ми повинні поклонятися тільки Єгові. Ми не повинні адресувати наші молитви Ісусу Христу, тому що він — Сын Бога, а не Всемогутній Бог. Сам апостол Петро назвав Ісуса Христа Сином живого Бога. Після його правильної відповіді Ісус Христос похвалив апостола Петра: «Симон Петро відповів: „Ти — Христос, Сын живого Бога“. Тоді Ісус сказав йому у відповідь: „Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а мій Батько, який на небесах“» (Матвія 16:16, 17). Крім того, Бог Єгова не є частиною триєдинства. Вчення про Трійцю не є біблійним.
«Истинні поклонники» повинні поклонятися Богу в «дусі», тобто духовним чином, без використання релігійних предметів культу, таких як хрести, статуї, ікони чи медальйони, пов’язані з культом Марії чи інших «святих». Якщо у християнина є такі предмети, він повинен позбутися їх або знищити їх (Дії 19:19, 20). Християнин повинен поклонятися Богу в «істині», викладеній у Біблії (Іоанна 17:17; 2 Тимофія 3:16, 17; 2 Петра 1:20, 21). Християнин не повинен робити жестів, які біблійно не підходять до і після молитви, таких як хресне знамення. Це небіблійна практика, якої не існувало за часів апостолів. Як сказав під натхненням апостол Павло: «Тому, мої улюблені, утікайте від ідолопоклонства» (1 Коринфянам 10:14).
Чи доречно механічно повторювати цю молитву, не замислюючись про неї? На підставі заяв Ісуса Христа очевидно, що ні. Ми можемо перечитати те, що він сказав про те, щоб не повторювати механічно, не замислюючись, завжди одне й те саме в наших молитвах: «Коли молитеся, не повторюйте одне й те саме, как люди з інших народів» (Матвія 6:7).
Що потрібно пам’ятати про зразкову молитву
«9 Моліться ж так:
„Наш Батьку на небесах, нехай святиться твоє ім’я. 10 Нехай прийде твоє Царство. Нехай твоя воля виконається і на землі, як на небесах. 11 Дай нам сьогодні наш хліб на цей день. 12 І прости нам наші борги, як і ми простили нашим боржникам. 13 І не введи нас у спокусу, але визволи від лукавого“.
14 Адже якщо ви прощаєте людям їхні провини, то й ваш небесний Батько простить вас, 15 а якщо ви не прощаєте людям їхніх провин, то й ваш Батько не простить вам ваших провин» (Матвія 6:9–15).
Ми повинні молитися Богу з любов’ю та ніжністю, як син чи донька звертаються до батька, якого вони глибоко та щиро люблять. Ми повинні дбати про Його Ім’я, щоб воно святилося, що включає в себе бажання захищати Його добре ім’я. Ми повинні виражати Йому наше щире бажання, щоб Його праведний намір виконався на землі (Матвія 6:9, 10). Ми розуміємо, що Ісус Христос ясно дає зрозуміти, що наші молитви в цілому повинні бути актом поклоніння, зверненим до Бога, вираженням Йому хвали та нашої глибокої вдячності за численні прояви любові, які Він нам виявляє. Книга Псалмів дає багато прикладів хвали, яку ми можемо звертати до Бога Єгови, як приємний для Нього духовний фіміам: «Нехай моя молитва буде приготована як фіміам перед тобою, підняття моїх рук — як вечірнє хлібне приношення» (Псалом 141:2). Бог Єгова дуже чутливий до того, щоб ми любили Його і давали про це знати своїми словами та поведінкою: «(Бог) виявляє віддану любов до тисячного покоління тим, хто любить мене і дотримується моїх заповідей» (Вихід 20:6). Своїми молитвами та поведінкою давайте відповідати на любов, яку Він нам виявляє, люблячи Бога взамін. Псалом 145 дуже багатий хвалою, зверненою до Бога: «Буду звеличувати тебе, о мій Боже, Царю, і буду благословляти твоє ім’я повік-віки, так, завжди» (Псалом 145:1).
Потім ми можемо молитися Богу, згадуючи більш конкретно наші особисті потреби, такі як Його допомога в духовному та матеріальному плані. Ми можемо відкривати Богу наші найпотаємніші почуття, які нас турбують, або виражати Йому нашу радість у подяці (Біблійна книга Псалмів — це дорогоцінна поетична збірка почуттів, виражених Богу). Ісус Христос у останній частині молитви спонукає нас просити Бога допомогти нам боротися з нашими слабкостями, які диявол використовує, щоб спокушати нас і тим самим зазіхати на нашу непорочність (Матвія 6:11–13; Римлянам 7:21–25).
Необхідно відкинути любов до грошей та прагнення до багатства
Ми повинні зробити вибір між служінням Богу чи Багатству
«19 Перестаньте накопичувати собі скарби на землі, де моль і іржа нищать і де злодії підкопуються й крадуть. 20 А накопичуйте собі скарби на небесах, де ні моль, ні іржа не нищать і де злодії не підкопуються й не крадуть. 21 Адже де твоє скарб, там буде й твоє серце.
22 Світильник для тіла — око. Отже, якщо твоє око просте, то все твоє тіло буде світлим. 23 Якщо ж твоє око лукаве, то все твоє тіло буде темним. Отже, якщо світло, яке в тобі, — темрява, то яка велика ця темрява!
24 Ніхто не може бути рабом двох панів, бо або одного буде ненавидіти, а іншого любити, або до одного прилепиться, а іншого буде зневажати. Не можете бути рабами Бога і Багатства» (Матвія 6:19–24).
Ясно, що Біблія не засуджує багатство, так само як вона не заохочує бідність. Ісус Христос попереджає про наше ставлення к багатству в зв’язку з нашою головною метою — служінням Богу. Ісус Христос, як і Біблія в цілому, засуджує любов до грошей: «А ті, хто вирішив розбагатіти, впадають у спокусу та в пастку і в багато безглуздих та шкідливих бажань, які занурюють людей у знищення та загибель. Бо любов до грошей — корінь усіх бід, і, прагнучи до неї, деякі ухилилися від віри та пронзили себе багатьма стражданнями» (1 Тимофія 6:9, 10). Вираз «просте око» (œil simple) означає щире, яке не відволікається, добре налаштоване, щедре, що відповідає служінню Богу. «Лукаве око» (œil méchant), погане, заздрісне око, являє собою цілі, засновані на жадоби та жадібності, що відповідає служінню богу Багатства.
Ісус Христос закликає бути багатими для Бога: «При цьому він розповів їм притчу, кажучи: „Земля одного багатого чоловіка принесла хороший врожай. І він став міркувати сам із собою, кажучи: ‚Що мені робити, адже мені нікуди зібрати мій врожай?‘ І сказав: ‚Ось що я зроблю: зламаю свої сховища і побудую більші, і зберу туди все моє зерно і все моє добро. І скажу своїй душі: „Душе, у тебе багато добра в запасі на багато років. Відпочивай, їж, пий, веселися“‘. Але Бог сказав йому: ‚Безумний, цієї ж ночі зажадають у тебе твою душу. Кому ж дістанеться те, що ти накопичив?‘ Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, але не багатіє для Бога“» (Луки 12:16–21).
Ісус Христос закликає нас вирішувати проблеми по мірі їх надходження день за днем
«25 Тому кажу вам: перестаньте турбуватися про ваші душі — що вам їсти чи що пити, або про ваше тіло — у що одягнутися. Хіба душа не означає більше, ніж їжа, і тіло — ніж одяг? 26 Подивіться на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть і не збирають у сховища, і все ж ваш небесний Батько годує їх. Хіба ви не цінніші за них? 27 Хто з вас, турбуючись, може продовжити своє життя бодай на один лікоть? 28 І про одяг що турбуєтеся? Подивіться, як ростуть польові лілії: вони не трудяться і не прядуть. 29 Але кажу вам, що навіть Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. Якщо ж Бог так одягає польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде кинута в піч, то чи не одягне він вас тим більше, маловіри? 31 Отже, ніколи не турбуйтеся і не кажіть: „Що нам їсти?“ чи „Что нам пити?“ чи „У що одягнутися?“. Адже всього цього запекло шукають інші народи. Ваш небесний Батько знає, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33 Отже, продовжуйте шукати перш за все Царство і його праведність, і все це додасться вам. 34 Ніколи не турбуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день принесе свої турботи. Для кожного дня достатньо свого лиха» (Матвія 6:25–34).
Відчувати занепокоєння перед лицем проблем цілком природно, особливо якщо вони серйозні. Однак Ісус Христос каже, що надмірне занепокоєння не допоможе вирішити проблему. Більше того, він задає це питання, щоб показати, що надмірне занепокоєння безплідне: «Хто з вас, турбуючись, може продовжити своє життя бодай на один лікоть?» (вірш 27). Найкращий спосіб впоратися з занепокоєнням — це впевненість у тому, що Бог допоможе людям, які прагнуть виконувати Його волю, точно так само, как Він піклується про все Своє творіння: «Я був молодий і постарів, але не бачив праведника залишеним і його нащадків просячими хліба» (Псалом 37:25). Ісус Христос закликає людей жити теперішнім (обмеженим у даному випадку днем), щоб вирішувати проблеми, бо минулого більше немає, а майбутнього ще не існує. Ця проста, добре усвідомлена думка дозволяє не підживлювати надмірне занепокоєння, бо «для кожного дня достатньо свого лиха». У порадах про молитву Ісус Христос сказав: «Бог, ваш Батько, знає, у чому ви маєте потребу, ще до того, как ви попросите його» (Матвія 6:8). Що стосується потреби в їжі, в зразковій молитві написано: «Дай нам сьогодні наш хліб на цей день» (Матвія 6:11).
Тому краще уникати надмірного передчуття, яке може породити хворобливе занепокоєння. Будемо вирішувати наші проблеми по мірі їх виникнення, повністю довіряючи Богу: «Довіряй Єгові всім серцем і не покладайся на власний розум. У всіх своїх шляхах визнавай його, і він зробить твої стежки прямими» (Приповістей 3:5, 6).
Глава 7
Перестаньте судити, щоб і вас не судили
«Перестаньте судить, щоб і вас не судили. 2 Бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам. 3 Що ж ти дивишся на скалку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш? 4 Або як можеш сказати своєму братові: „Дай я виму скалку з твого ока“, коли у тебе самого в оці колода? 5 Лицеміре! Вийми спочатку колоду зі свого ока, і тоді ясно побачиш, як вийняти скалку з ока твого брата» (Матвія 7:1–5).
Цей заклик не судити слід розглядати в контексті людських стосунків у цілому, а не в рамках звичайного суду, де потрібне втручання судді для винесення рішення про винуватість чи невинуватість людини.
Ісус Христос каже, що людина, яка має схильність систематично судити свого ближнього, часто забуває, що вона перебуває точно в такій самій ситуації, як і людина, яку вона судить: вона такий самий грішник, як і всі інші нащадки Адама: «Бо всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Римлянам 3:23). Ісус Христос додає другий момент, який показує, що людина, яка судить, ставить себе в дуже делікатне становище з точки зору Того, хто здійснюватиме суд, — Царя Ісуса Христа, особливо незадовго до великого лиха: вона буде судима точно так само, як судить інших. Таким чином, відмова від судження в цій перспективі є виявом обачності. Однак Ісус Христос сказав раніше у своїй проповіді, що потрібно бути милосердними, і тоді до нас буде виявлено милосердя. Потрібно прощати, і тоді Бог простить нам наші провини (Матвія 5:7; 6:14, 15).
Однак Ісус Христос йде набагато далі щодо людини, схильної судити свого ближнього, — він без вагань називає її лицеміром. Дійсно, вона судить свого ближнього, ігноруючи те, що у неї самої є недоліки, можливо, навіть набагато серйозніші. Ісус Христос каже, що у судимої людини в оці маленька скалка, тоді як у тієї, що судить, через оптичний ефект розуму, в оці колода. Вираз, використаний Христом, якнайкраще підходить до людини, яка регулярно судить свого ближнього: «Лікарю, зціли самого себе» (Луки 4:23).
Не давайте святого псам
«Не давайте святого псам і не кидайте перлин ваших перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, повернувшись, не роздерли вас» (Матвія 7:6).
Очевидно, що пси і свині символізують плотських людей, чия поведінка зовсім не духовна (1 Коринфянам 2:16). Однак у даному конкретному випадку Ісус Христос пояснює, що такі люди можуть завдати ран або навіть стати причиною смерті. Те, що є «святим», або «перлини» — це духовні дари, пов’язані зі священним служінням, яке ми виконуємо для Бога, включаючи проповідь благої звістки та біблійне навчання. У рамках християнського служіння Слова християнин повинен виявляти обачність, проникливість і розуміти, коли наполягати нерозумно: «Ось, я посилаю вас як овець серед вовків. Отже, будьте мудрі, як змії, і прості, как голуби» (Матвія 10:16).
Усіх людей, які якийсь час відмовляються слухати благу звістку або мають точку зору, що в корені розходиться з нашою чи зі Словом Бога, не слід відносити до категорії, згаданої Ісусом Христом. Він сам спілкувався з грішниками з метою повернути їх на праведний шлях: «Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння» (Луки 5:27–32). У деяких релігіях чи громадах християн позбавляють спілкування (вилучають) за те, що вони мають відмінну точку зору на офіційну доктрину чи тлумачення Біблії. У той час як цих християн зараховують до категорії відступників, деякі заходять так далеко, що називають їх «псами» і «свинями», хоча їхня поведінка не має нічого спільного з тією небезпекою, про яку говорив Ісус Христос, а саме з можливістю поранити чи поставити під загрозу життя тих самих людей, які їх ображають.
Що стосується цієї болючої ситуації, особливо для людей, які зазнають остракізму з боку цілого ряду громад, усе перебуває в руках Царя Ісуса Христа під час суду над християнськими громадами незадовго до великого лиха (Матвія 25). Для тих людей, які без вагань ображають їх, згідно з Матвія 7:1–4, а також згідно з Матвія 5:22, вони ставлять себе вкрай небезпечне становище. Адже якщо вилучена людина або люди будуть виправдані і їхня добра репутація буде відновлена в день суду, що станеться з тими, хто їх важко ображав? Ось текст із пророцтва Ісаї, який послужить утіхою для людей, що зберігають непорочність перед Богом, переживаючи цю дуже важку ситуацію: «Слухайте слово Єгови, ви, що тремтите перед словом його: „Ваші брати, які ненавидять вас, які вилучають вас через ім’я моє, говорили: ‚Нехай Єгова прославиться!‘ Але він з’явиться на вашу радість, а вони будуть посоромлені“» (Ісая 66:5). Якщо ви вірні Богу та Ісусу Христу і залишаєтеся такими, Бог подбає про відновлення вашої доброї репутації, яку ви вже маєте перед Ним, цього разу особливо перед тими, хто зазіхає на гідність вашої особистості:
«А я говорю вам, що кожен, кто продовжує гніватися на свого брата, підлягає суду. Хто скаже своєму братові презрительне слово, підлягає верховному суду, а хто скаже: „Никчемний дурню!“, підлягає вогняній геєні» (Матвія 5:22).
Просіть, і дано буде вам
«7 Просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8 Бо кожен, хто просить, отримує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, відчинять йому. 9 Чи є між вами такий чоловік, який, коли син його попросить хліба, подав би йому камінь? 10 Або, коли попросить риби, подав би йому змію? 11 Отже, якщо ви, будучи злими, умієте давати дари блага дітям вашим, тим більше Отець ваш небесний дасть блага тим, хто просить у Нього!» (Матвія 7:7–11).
Ісус Христос каже, що якщо ми хочемо отримати Боже благословення, ми повинні наполягати та виявляти наполегливість у молитві. В іншій притчі він показав, як удова завдяки своїй наполегливості перед неправедним суддею змогла добитися справедливості: «Ісус розповів їм притчу про те, що їм потрібно завжди молитися і не здаватися; 2 кажучи: „В одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не поважав. 3 У тому самому місті була вдова, і вона постійно приходила до нього, кажучи: ‚Захисти мене від мого суперника в суді‘. 4 Деякий час він відмовлявся, але потім сказав сам собі: ‚Хоча я Бога не боюся і людей не поважаю, 5 але так як ця вдова постійно докучає мені, захищу її, щоб вона не приходила без кінця і не замучила мене‘“». 6 І сказав Господь: „Чуєте, що говорить суддя неправедний? 7 І чи Бог не захистить обраних своїх, які волають до нього день і ніч, хоча й довго терпить про них? 8 Кажу вам: захистить їх незабаром. Але Син людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?“» (Луки 18:1–8).
Золоте правило
«Отже, в усьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними, бо в цьому закон і пророки» (Матвія 7:12).
Ісус Христос проголошує заповідь, яка лежить в основі всього Закону і Пророків, тобто царський закон любові, тому що на закінчення він повторює точно такий самий вираз: «„Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?“ Ісус сказав йому: „‚Люби Єгову, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм‘. Це найбільша і перша заповідь. Друга ж, подібна до неї: ‚Люби твого ближнього, як самого себе‘. На цих двох заповідях затверджується весь Закон і Пророки“» (Матвія 22:36–40; Якова 2:8).
Продовжуючи ту саму тему любові до ближнього, йому поставили запитання про те, що конкретно означає слово «ближній». Ісус Христос навів притчу, щоб дати точне визначення: «Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: „А хто мій ближній?“ Ісус, відповідаючи, сказав: „Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і попався розбійникам, які зняли з нього одяг, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. Випадково один священик ішов тією дорогою і, побачивши його, пройшов повз по іншій стороні дороги. Також і левит, бувши на тому місці, підійшов, подивився і пройшов повз по іншій стороні дороги. Один же самарянин, проїжджаючи, підійшов до нього і, побачивши його, зглянувся. І, підійшовши, перев’язав йому рани, поливаючи олію та вино; і, посадивши його на свого осла, привіз його до готелю та подбав про нього. А на інший день, виймаючи два динарії, дав власнику готелю і сказав йому: ‚Подбай про нього; і якщо витратиш що-небудь більше, я, коли повернуся, віддам тобі‘. Хто з цих трьох, думаєш ти, був ближнім тому, хто попався розбійникам?“ Він сказав: „Той, хто виявив до нього милосердя“. Тоді Ісус сказав йому: „Іди, і ти чини так само“» (Луки 10:29–37).
Таким чином, як підкреслив Ісус Христос, золоте правило має застосовуватися без різниці до всього людства, з яким ми спілкуємося, включаючи і наших ворогів, згідно з тим, що написано в Матвія 5:43–48.
Входьте через вузькі ворота
«13 Входьте через вузькі ворота, бо широка і простора дорога, що веде до загибелі, і багато хто йде нею; 14 тим часом як вузькі ворота і тісна дорога, що веде до життя, і мало хто знаходить її» (Mатвія 7:13, 14).
Ісус Христос неодноразово показував, що шлях, який веде до вічного життя, не буде легкодоступним і простим, оскільки йдеться про ворота, що ведуть на вузьку дорогу. Шлях, що веде до загибелі, не має цих двох згаданих труднощів — воріт і вузької дороги, він просто широкий, по ньому легко йти, і він не вимагає жодних зусиль.
Ісус Христос по-різному підкреслював трудність християнського служіння, що відповідає цьому нелегкому для пошуку та слідування шляху: «Ось, я посилаю вас як овець серед вовків. Отже, будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби. Остерігайтеся людей, бо вони віддаватимуть вас у місцеві суди і в синагогах своїх бичуватимуть вас. І поведуть вас до правителів і царів за мене, для свідчення перед ними та язичниками» (Матвія 10:16–18).
Ісус Христос показав, що бути християнином у цій системі речей буде нелегко і вимагатиме духу самовідданості: «І хто не приймає свого стовпа мук (poteau de supplice) і не йде за мною, той недостойний мене» (Матвія 10:38). Він показав необхідність витерпіти до кінця, щоб отримати вічне життя: «Хто ж витерпить до кінця, той спасеться» (Матвія 24:13).
Бережіться лжепророків
«15 Бережіться лжепророків, які приходять до вас ув овечій одежі, а всередині суть вовки хижі. 16 По плодах їхніх пізнаєте їх. Чи збирають з тернівника виноград або з будяків смокви? 17 Так усяке дерево добре приносить і плоди добрі, а худе дерево приносить і плоди худі. 18 Не може дерево добре приносити плоди худі, ні дерево худе приносити плоди добрі. 19 Усяке дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь. 20 Отже, по плодах їхніх пізнаєте їх.
21 Не кожен, хто каже мені: „Господи! Господи!“, увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця мого Небесного. 22 Багато хто скаже мені того дня: „Господи! Господи! чи не від Твого імені ми пророкували? і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?“ 23 І тоді оголошу їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть від мене, ті, що чинять беззаконня» (Матвія 7:15–23).
Ісус Христос каже, що небезпека лжепророків полягає в їхній здатності зваблювати, мати вигляд овець. Тому їх буде нелегко визначити за їхньою поведінкою, заснованою на ментальному маніпулюванні з метою зваблення, але за кінцевим результатом їхніх поганих дій, які фактично доведуть, що вони — хижі та безжальні вовки, які жорстоко поводяться з християнською громадою. Ісус Христос підкреслює важливість спостережливості чи проникливості, які дозволять добре зрозуміти, що в присутності цих лжепророков відбувається щось ненормальне, як якщо б ми бачили виноград на терновнику чи смокви на будяках.
Апостол Павел зіткнувся з цими звабливими лжепророками, які видавали себе за супер-апостолів: «Бо такі лжеапостоли, лукаві робітники, приймають вигляд Апостолів Христових. І не дивно: бо сам сатана приймає вигляд Ангела світла. А тому не велике діло, якщо й служителі його приймають вигляд служителів правди; але кінець їхній буде по справах їхніх» (2 Коринфянам 11:13–15).
Ісус Христос просто показує, що критерієм вічного спасіння є виконання волі Бога: «Не кожен, хто каже мені: „Господи! Господи!“, увійде в Царство Небесне, но той, хто виконує волю Отця мого Небесного» (Матвія 7:21).
Заключення Нагорної проповіді
«24 Отже, усякого, хто слухає слова мої оці й виконує їх, уподібню мужу благорозумному, який збудував дім свій на камені; 25 і пішов дощ, і розлилися річки, і подули вітри, і кинулися на дім той, і він не впав, бо оснований був на камені. 26 А всякий, хто слухає оці слова мої і не виконує їх, уподібниться чоловіку безрозсудному, який збудував дім свій на піску; 27 і пішов дощ, і розлилися річки, і подули вітри, і налягли на дім той; і він упав, і було падіння його велике» (Матвія 7:24–27).
Ісус Христос учив як той, хто має владу
«І коли Ісус закінчив слова оці, народ дивувався ученню його, 29 бо він учив їх, як той, хто має владу, а не як книжники їхні» (Матвія 7:28, 29).
Ісус Христос виголосив свою Нагірну проповідь у Галілеї — регіоні, який був як сільськогосподарським, так і рибальським. Тому він наводив ілюстрації, пов’язані з їхнім повсякденним життям, зі безліччю посилань на природу. Ісус Христос виріс у Галілеї, і його слухачі, ймовірно, відчували це. Вони розуміли, що перед ними людина, яка, хоч і наділена незвичайною божественною мудрістю, дуже близька до народу і любить його (Матвія 9:36). Однак найбільше слухачів підкуповувала його щирість, прямота і милосердна влада над народом.
У Нагірній проповіді ми помічаємо, що Ісус Христос ілюстрував усі свої важливі думки. Це дозволяло його слухачам краще запам’ятовувати ключові ідеї його промови. Наприклад, згадуючи слово «щасливі» на початку його проповіді, слухач думав про надію всупереч своїм серйозним труднощам. Ілюстрація зі скалкою і колодою в оці вчила не судити. Ворота і узкі дороги ілюстрували необхідність стійкості доти, доки не виконається християнська надія.
У Нагірній проповіді немає жодної ідеї, важкої для розуміння, що ні в якій мірі не позбавляє ці учення глибини. Наприклад, у законах про заборону вбивства та перелюбу Ісус Христос зробив акцент на намірах чи мотивах, які можуть передувати цим серйозним гріхам. Таким чином, він показав, че для того, щоб уникнути таких крайнощів, необхідно діяти заздалегідь (у верхів’ях річки). Наприклад, щоб уникнути гніву, ненависті, образи і, в подальшому, можливо, вбивства, Ісус Христос показав, що необхідно якомога швидше вирішувати проблеми особистих конфліктів, щоб уникнути смертоносного погіршення людських стосунків. Що стосується фіналу (в низов’ях) чи кінцевого результату ситуації, Ісус Христос показав, що серйозний не тільки вчинений гріх, а й сам намір, навіть якщо він не втілився в життя, як у випадку з перелюбом у серці. Що стосується золотого правила, через вираз, який показує, що на ньому утверджується весь закон і пророки, він показав, що лежить в основі законів — вічні принципи, такі як любов до Бога та ближнього. Закон має ситуаційну цінність (він може бути скасований, як, наприклад, Мойсеїв закон, і замінений іншим (Римлянам 10:4)), тоді як принцип або заповідь непреходящі чи вічні, і саме це показує золоте правило (Матвія 22:36–40).
Тому, яка б не була його аудиторія, якість його викладання залишалася незмінною. Однак, коли йому доводилося мати справу з групою людей, не надто звиклих оперувати абстрактними ідеями, він використовував ілюстрації для прояснення сенсу. Сила його методу викладання полягала в здатності пояснювати глибокі і не завжди прості для розуміння ідеї простою мовою, за допомогою простих слів і зрозумілих ілюстрацій.
З іншого боку, коли він перебував у присутності вчителів, він міг вразити їх глибиною свого знання Писання. Наприклад, у розмові з Никодимом він говорив про нове народження. Никодим був повністю вибитий з колії цим виразом, тісно пов’язаним із хрещенням, а також із воскресінням мертвих. Зіткнувшись із цим здивуванням, Ісус Христос поставив йому риторичні запитання: „Ти — учитель Ізраїлів, і цього чи не знаєш?“. І додав: „Якщо я сказав вам про земне, і ви не вірите, — як повірите, якщо буду говорити вам о небесному?“. Іншими словами, Ісус Христос показав, що він не занадто ускладнював учення, дотримуючись тільки земного аспекту, згадуючи при цьому, що існує і небесний аспект (Іоанна, глава 3).
Іноді він ставив запитання, яке давало зрозуміти, що вчення має інші грані розуміння. Наприклад, сучасники Христа називали його сином Давидовим, що було одночасно і вірно, але в іншому контексті це було не так: „Коли ж зібралися фарисеї, Ісус запитав їх: „Что ви думаєте про Христа? чий він син?“ Кажуть йому: „Давидів“. Каже їм: „Як же Давид, по натхненню, називає його Господом, коли каже: ‚Сказав Єгова Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх‘? Отже, якщо Давид називає його Господом, як же він син йому?“ І ніхто не міг відповісти йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати його“ (Матвія 22:41–46).
Іноді його учення могло бути дуже складним і важким для розуміння, як, наприклад, пророцтво про останні дні в Матвія 24, 25, Марка 13 і Луки 21. В даному конкретному випадку, щоб зрозуміти деякі біблійні вирази, потрібно було (і потрібно) добре знати пророцтво Даниїла, оскільки він в основному посилався на нього.
Іноді Ісус Христос створював розділення в своїй аудиторії між тими, хто слухав його поверхнево, не прагнучи дізнатися більше, і іншими, набагато менш численними, такими як апостоли, які розпитували його, щоб він пояснив символізм його ілюстрацій (Матвія 13:10–15).
Про вчителя Ісуса Христа можна було б сказати ще багато цікавого. Його прикладом варто надихатися, особливо вчителям Слова Бога, щоб робити учення одночасно глибоким і простим для розуміння, роблячи його доступним для якомога більшої кількості людей: «Бо ви до того покликані, бо й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах його» (1 Петра 2:21).
***
Твоє слово — світильник для моїх ніг і світло для стежки моєї (Псалом 119:105)
Святкування Спогад про смерть Ісуса Христа
Розповіді про воскресіння Ісуса Христа
Чому Бог допустив страждання та зло?
Чудеса Ісуса Христа зміцнювати віру в надію на вічне життя
Що робити перед великою скорботою?
***
Інші статті для вивчення Біблії:
Святкування Спогад про смерть Ісуса Христа
Розповіді про воскресіння Ісуса Христа
Чому Бог допустив страждання та зло?
Чудеса Ісуса Христа зміцнювати віру в надію на вічне життя
Що робити перед великою скорботою?
Зведена таблиця з понад сімдесяти мов, з шістьма важливими біблійними статтями, написаними кожною мовою…
Table of contents of the http://yomelyah.fr/ website
Читайте Біблію щодня. Цей контент містить навчальні біблійні статті англійською, французькою, іспанською та португальською мовами (використовуйте Google Translate, щоб вибрати одну з цих мов, а також мову на ваш вибір, щоб зрозуміти зміст цих статей)…
***